Ruina

Рий могилу
Собі і синам…



Дерево Роду Гниє

Дерево Роду гниє
Дерево Роду тліє
Соки витікають
В землю з ран тікають

Черви пам’ять виїдають,
Черви серце обживають
Роду мого мертвого
Жили крають

Камінь мертвий, неживий прокинься!
Водами лихими обернись!

Ліси поріділи
Гори посіділи
Шляхи в болото всі
Плачучи звуть

Спалені і розвіяні
Дерева височіють
В пам’яті убитих горем снів

Камінь мертвий, неживий прокинься!
Зливою укрий мене в собі!

Дерево гниє!



Душа Дірява Моя

Клапоть сірий, крила з Віри
Гнаний вітрами, рваний вітрами

Клапоть брудний, омерзенний
Душі моєї, такої глухої

Клапоть неба
Вкрасти треба
Щоб залатати
Душу діряву мою

Мертва прогалина, пліснява чорная
Тріщина темная, надто глибокая

Надто широкая тріщина темная
Душі моєї, такої сліпої

Клапоть моря
Вкрасти з горя
Щоб утопити
Душу діряву мою



Бидло Сапієнс

Тягнуться руки брудні й смердючі
Очі мутні, очі німі
Без долі, без віри, без духу
Лиш тіло гниле і гидке

Розтрощити б вас
Ненависні очі
Поламати б кості
Бидло Сапієнс

Вас надто багато, як вошей багато
Країна не спить уночі
До крові розчесує кусані рани
Та вас тільки більше стає

Немає такої лихої долі
Як ваша, нещасні скоти
Бидло працює, бидло кохає
Бидло бидлом здихає.