 |
 Что тут скажешь? По поводу таких альбомов остается сожалеть только об одном. Из-за отсутствия нормальной дистрибьюции они остаются практически неизвестны большей части своей (подчеркну, именно своей) аудитории. При всем уважении к "Oskorei Music", выпустившей ряд очень интересных релизов, ее продукция остается довольно труднодоступной (только через мэйлордер)… Ну, ладно, это все совершенно не относится к музыке херсонского хлопца, взявшего себе псевдоним Чур. А музыка эта - плоть от плоти русского народа, если считать, что все мы (русские, украинцы, белорусы) произошли от одного корня. В его незатейливых песнях словно пробуждается некий давно уже забытый архетип, и каждый, в ком течет кровь восточных славян, услышит в них что-то родное, знакомое, бередящее душу. Чуть отстраненный, повествовательный голос Чура совершенно не ассоциируется с молодым парнем, кажется, что он принадлежит много повидавшему и много прожившему на свете человеку, некоему гусляру (или, если уж мы говорим об Украине, бандуристу), который рассказывает в этих песнях историю своей жизни. И неважно, что нет здесь настоящих фольклорных инструментов - зато есть настоящий народный дух, красота русской (да не обидятся на меня за это слово украинцы) души, русской истории и культуры. А мягкое звучание украинского языка, который гораздо ближе по звучанию к древнерусскому, нежели современный русский язык (и здесь я, как человек, пытавшийся в свое время этот самый древнерусский язык изучать и копаться в палеографических древностях, соглашусь с Чуром), придает музыке неповторимый колорит, атмосферу гоголевской Диканьки и Миргорода. Честное слово, песни написанные самим Чуром выглядят более народными (если такое возможно), чем, например, украинская фольклорная "Вербовая Дощечка". И, кстати, отличие украинской речи от русской музыкант очень удачно подчеркнул песней "Сура", резко выделяющейся из общего контекста. Это некий языческий боевой гимн, даже не просто языческий, а резко антихристианский: "Зри - боги смерти / Лежат, вися в святых местах / И тьма слепая / Души наполняет! / Гой, Чернобоже! / Твой час плодить своих рабов! / Будь зело яр! / Да сгинет духом слабый!" Здесь музыку скорее можно назвать вариацией на тему RAC / white power, нежели фолк-металл, и жесткое звучание русской речи, конечно, гораздо больше ей подходило. Но такие стилизованные под народные былины шедевры как "Старець" и "Три Шляхи", наверное, могли зазвучать так только по-украински. Да, мне иногда даже становилось непонятно, а зачем здесь вообще хэви-металлические риффы, "тяжелые" гитары и т.п. Видимо, не одному мне… В сетевом интервью Чур отвечал, что "просто захотелось так", дескать, в следующий раз их может и не быть. Впрочем, сегодня главное, чтобы этот "следующий раз" наступил, я почему то уверен, что ниже этого уровня музыкант не опустится… Кстати, в конце альбома, музыкант показал, что не собирается зацикливаться на теме восточнославянского фольклора - тема скандинавской песни "Герр Маннелиг" уже не раз звучала в исполнении современных музыкантов (вспомните, хотя бы HAGGARD), но у ЧУР она звучит просто великолепно. Да и знаменитую пахмутовскую "Богатырскую Силу" вспомнить было приятно, хотя, на мой взгляд, в оригинале (у Стаса Намина) она звучала лучше. |
 |
Де сяє сонце під обрієм чорне,
Круку моєму ти шлях покажи!
Чорні крила
Ронять краплі крові,
На травах змарнілих -
Роси червоні.
Буде я вийду у поле,
Давню побачу стежину,
Там-но на плечах старої
Своїх птахів я зустріну.
Жодного слова не скаже
До мене бабця сумная,
Лишень дорогу покаже,
Де всі на мене чекають.
Вій, брате мій, брате Вітре нестримний!
Вій, брате мій, поза хмари лети!
Ген до небес, де є Сонце світле,
Дим вогняний ти туди віднеси!
Плинь, моя сестро, ти Річко прозора,
Там, де ховають коріння ліси!
Де сяє сонце під обрієм чорне,
Попіл сумний на долонях своїх донеси!
Старец
(музыка & слова Чура)
Зустрівся мені старець
Чужий та темнолиций,
Сказав він: «Тут все моє,
Ти мені вклонися!
Вмирай, як хочеш Правди –
Там добрий хтось зустріне,
Як хочеш ситим жити –
Служи мені нині!»
Шепоче нам Ліс,
Співає нам Вітер,
Нам каже Сонце в небі синім –
Хто Правою йде,
То є наші діти
І наша сила буде з ними!
Казав дід: «Сирота ти,
Своїх батьків не знаєш,
А хто до мене прийде –
Все що хоче має!
Той муж уже не воїн
Та жінка вже не мати,
Їм є що їсти й пити –
Нема за що вмирати!»
Йому сказав я: «Старче,
Облиш дорогу мою!
Питай про те наступних,
Хто прийде за мною!
Тебе давно я знаю,
Потрібну справу робиш -
Ти світлу Правду ясну
Від дурних борониш!»
Три дороги
(музыка & слова Чура)
Ген там за морями глибокими
Явір стоїть.
На його вершечку високому
Сокіл сидить.
Сидить, не літає, чекає
Дві тисячі літ.
Мовчить, виглядає, де є
Його діти малі.
Ген там за горами високими
Камінь лежить.
Від нього на чотири боки
Стежка біжить.
По одній приходять, а далі –
По одній із трьох.
На котрій є Мара, на котрій
Чека на нас Бог?
Важка, терниста
Дорога воїнів.
Вузька, кам’яниста
Стежка святих.
А широка і чиста –
Шлях у безвістя,
Тих, хто відрікся
Мертвих своїх.
Карна
(музыка & слова Чура)
Плач, древнє небо,
Над мертвим полем.
Те поле всіяли ми
Кров’ю-рудою, сивим болем
Крізь наші очі
Трави проросли.
За що гинули ми,
Про те плачуть над нами грози.
Не теє небо
Плаче над нами,
А то каримо ми
За своїми синами.
Вони не мертві,
Живі-здорові,
Та немає у них
В жилах нашої крові.
Ворон
(музыка & слова Чура)
Круче чорний, речи мені,
Де є пращурів могили?
Де кістки біліють їхні,
Де мечі заіржавіли?
Ой-но, вже нема
Та й могил отих!
Білії кістки звірі розтягли!
Круче чорний, речи мені,
Де Боги мої забуті?
Де згубилась Правда ясна?
Кому кажуть славу люди?
Ой-но, вже нема
Тих Богів старих!
Кривда всілася
На місця святі!
Лети собі, чорна птаха!
Лжу речеш, лукавий бог!
Вік не буде твоя правда,
Огень бо несе Сварог!
Земля наша – це могила,
Де лежать наші діди!
В небесах, серцях та співах –
Там живуть наші боги!
Неню наш - краснеє Сонце,
Наша мати – сирая Земля!
Вгору пнеться колосся,
Сива Правда між людей пророста.
Ой, ти, гавране чорний,
Не затулиш крилами небес!
Правда крила розгорне,
Твій не буде світ білий увесь!
Весна красна
(музыка & слова Чура)
Прийди, Весно, прийди, красна!
Коси-грози розпусти!
Здинь до неба коло ясне!
Мале зерня розбуди!
Ой, Весно красна, ой, Весно рясна,
Ми доньки твої, мавки лісові!
Ой, тепла Весно, ласкава сестро,
Ми твої діти, трави та квіти!
Прийди, Весно, прийди, красна,
Голе гілля одягни!
Стели, Весно, поле рясне,
В жилах огень запали!
Ой, Весно рясна, ой, дівко красна,
Віджени Зиму, стару й немилу!
Ой, щедра Весно, ласкава сестро,
Зачуй цю пісню, до нас з’явися!
Вербовая дощечка
(Украиская народная песня)
(Аранжировка Чура)
Вербовая дощечка, дощечка
Біля мого мостечка, мостечка.
Біля мого мостечка, мостечка,
Там стояла Настечка, Настечка.
Вмивалась не росами, росами,
А дрібними сльозами, сльозами:
”Коли милий приїде, приїде,
Що Настонці привезе, привезе?
Сап’янові чоботи, чоботи
Косівської роботи, роботи.
В Станіславі куплені, куплені,
В Криворівні згублені, згублені!”
Вербовая дощечка, дощечка
Біля мого мостечка, мостечка.
Біля мого мостечка, мостечка,
Там стояла Настечка, Настечка.